Пояснювальна записка
Входження України в європейський і світовий освітній простір детермінує необхідність узгодження напрямів і принципів реформування вітчизняної вищої школи із загальними тенденціями розвитку освіти в умовах інформаційного суспільства та Бологської системи. Починаючи з 60-х рр. XX ст., у багатьох розвинутих країнах світу (Австралії, Канаді, США, Франції) сформувався специфічний напрям медіаосвіти (медіакультури, медіаграмотності), що має на меті допомогти студентам зорієнтуватися у всеосяжному полікультурному потоці сучасної інформації, сформувати вміння аналізувати і розуміти медіатексти. У 1989 році Рада Європи на основі документів ЮНЕСКО ухвалила "Резолюцію з медіаосвіти і нових технологій", в якій визнано вирішальну роль культурного теле-, радіо- та кінодосвіду молоді і рекомендовано розпочинати обов'язкову медіаосвіту якомога раніше, охоплюючи весь період навчання в школі, а потім і у вузі.
Вплив ЗМІ на молодь є всебічним і надзвичайно потужним. Будь-яка інформація, що транслюється аудіо-, радіо-, теле-, відеоканалами тим чи іншим чином несе заряд естетичного, а нерідко й антиестетичного впливу, оскільки спрямована на максимальне збудження емоцій, почуттів, образно-асоціативного мислення. Нейтральних щодо естетичних параметрів програм і передач просто немає і бути не може. Завдання сучасної освіти неігнорувати очевидне, не накладати табу на інформаційну стихію, аконтролювати ці процеси, створювати своєрідні імуннозахисні кордони щодо антихудожньої інформаційної продукції.
В Україні, як свідчить практика, навчальні програми з медіакультури й медіаосвіти не розроблялися. Водночас у студентів, які мають значний інформаційний досвід (частіше — більший, ніж викладачі), не сформованікритерії орієнтації у цій царині. Під некерованим впливом електронноїінформації у них виникають такі "хвороби", як кінофілія, телеманія, відеокліпізм. ЗМІ можуть впливати у позитивному пізнавальному і виховному плані лише тоді, коли вони адекватно сприйматимуть трансльовану інформацію, критично ставитимуться до неї, тобто за умов формування інформаційної культури.
Термін "медіа" (від лат. теdiа — засіб) використовується як синонім до засобів масової інформації та комунікації в усьому світі. До них традиційно зараховуються друковані видання, преса, фотографія, звукозапис, радіо, кінематограф, телебачення, відео, комп'ютерні системи, Інтернет.
Вагому роль ці види медіякультури відіграють у сучасному соціокультурному розвитку людства. Тому вивчення їх діяльності треба розпочинати саме в контексті загального соціокультурного розвитку.
Мета курсу: у процесі опанування студентами знань і практичних умінь у царині засобів масової інформації виховувати в них естетичні смаки й уміння інтерпретації соціокультурного розвитку світу, розвивати художні здібності та критичне аудіовізуальне мислення, формувати ціннісні орієнтації та основи медіакультури, створювати умови для творчої самореалізації особистості.
Завдання курсу: ознайомити студентів зі специфікою та особливостями функціонування в соціумі сучасних засобів масової інформації і комунікації — друкованих видань, преси, фотографії, звукозапису, радіо, кінематографа, телебачення, відео, комп'ютерних технологій, зокрема Інтернету; стимулювати використання отриманих знань та умінь у навчально-пізнавальній діяльності, зокрема художній; сприяти орієнтації студентів у розмаїтті сучасних професій, пов'язаних з індустрією ЗМІ.
На відміну від традиційних культурологічних курсів, спрямованих насамперед на формування системи знань, де медіазасоби використовуються як допоміжний ілюстративний матеріал, курс "Медіакультура" поєднує теоретичну та практичну діяльність, що забезпечуватиме не тільки адекватне розуміння, інтерпретацію та критичне оцінювання інформаційного потоку, а й практичне опанування комунікативних технологій, специфіки медіамови різних ЗМІ.
Ця комплексна інтегрована програма спецкурсу з медіакультури розроблена для студентів зі спеціалізацією “художня культура” (хоча й передбачає використання в подальшому для студентів усіх спеціальностей з метою поліпшення їх роботи з різними інформаційними потоками сучасності) має впроваджуватися а межах варіативного компонента освіти. Розрахована вона на 108 годин, тобто на 1 семестр навчання. Кількість годин, виділених на вивчення окремих розділів — орієнтовна: деякі розділи можна вивчати оглядово, інші — поглиблено, узгоджуючи обсяг матеріалу з профорієнтаційними інтересами студентів різних спеціальностей.
У процесі вивчення курсу "Медіакультура" важливо поєднувати його матеріал з навчальним змістом інших предметів гуманітарно-естетичного і фізико-технологічного циклів. Доцільно також під час його викладання залучати студентів до самостійної роботи, спираючись на сформовані індивідуальні потреби й можливості.
